Проблеми збереження від руйнації перлини архітектурної спадщини Півдня України – палацу I. Куріса

Письмак Ю.О. Одеська державна академія будівництва та архітектури, м. Одеса, Україна.

 

Палац Івана Куріса у с. Петрівці (Комінтернівського району Одеської області) – це справжня перлина архітектурної спадщини Півдня України. Формування палацово-паркового ансамблю відбувалося з 20-х років ХІХ століття. Цей садибний комплекс досяг найвищого розквіту наприкінці ХІХ століття, коли під керівництвом відомого одеського зодчого Миколи Толвинського палац набув свого завершеного вигляду. Замовником значних архітектурних перетворень був власник маєтку – проводир губернського дворянства, знаний колекціонер мистецьких творів, онук героя російсько-турецьких кампаній Іван Іраклієвич Куріс. Ранній період будівництва палацу деякі дослідники гіпотетично пов’язують з ім’ям Георгія Івановича Торічеллі – прославленого одеського архітектора, уродженця швейцарського міста Лугано. До речі, саме Торічеллі одним з перших на півдні імперії почав проектувати і зводити будівлі у романтичному стилі, під впливом британських взірців. Відомо, що серед його замовників були і представники родини Курісів. Вивчення творчої спадщини цього видатного одеського зодчого переконує у тому, що він, італієць з Тессінського кантону Швейцарії, виконав багато своїх проектів під впливом британської архітектури. Підтвердження цьому – гравюри, рисунки, живописні твори, які зберегли пейзажі Одеси першої половини та середини ХІХ століття. Але найбільш переконливим підтвердженням цієї гіпотези є архітектурна графіка самого Г. Торічеллі, яка зберігається в фондах Одеського історико-краєзнавчого музею та Алупкінського палацово-паркового музею-заповідника. Ювелірна майстерність, філігранне пророблення та бездоганний смак, що відображені в аркушах проектів Торічеллі, справляють незгладиме враження. В Алупкінському палаці-музеї зберігається 38 проектів архітектора, більшість з яких виконана у 20-х роках ХІХ століття на замовлення графа М.С. Воронцова. У 1823-1824 рр. Г. Торічеллі виконав низку проектів православних церков, в зовнішньому вигляді яких впізнається вплив англійської готики: домінуючі вхідні дзвіниці, зубчасті завершення, стрільчасті віконні прорізи, портали з тюдорівськими арками.  У цьому зв’язку викликають інтерес його нездійснені проекти церков для Ялти і Алушти 1823 року. В цих проектах Торічеллі виявив глибоке розуміння художніх і конструктивних принципів середньовічної архітектури. Опубліковані на сторінках лондонського часопису “Gentleman’s magazine” за перше півріччя 1829 року зображення готичних церков Англії багато в чому перекликаються з проектами, які створив Торічеллі для Південного узбережжя Криму у 1823-1824 та у 1828 рр. У 1829-1832 рр. за проектами Торрічеллі будуються: церква св. Захарія та Єлизавети в Ак-Мечеті (маєток М.С. Воронцова неподалік від Євпаторії) і церква св. Федора Стратилата в Алушті з дзвіницею готичної архітектури.

За проектами Г. Торічеллі були збудовані також: церква св. Іоанна Златоуста в Ялті (1832-1837 рр. будував архітектор К. Ешліман), Преображенська церква в Мошнах (1840 р. була збудована на кошти М.С. Воронцова), церква в маєтку Комстадіусів Фалєєвка-Садове у Херсонській губернії. В архітектурі цих православних храмів простежується трансформоване запозичення архітектурних засобів та форм, що раніше знайшли своє втілення у проекті палацу М.С. Воронцова для Алупки архітектора Едуарда Блора (1787-1879). Синтез англійської готики та елементів арабської та індо-мусульманської архітектури досить екзотичний, якщо брати до уваги, що мова йде про православні церкви. Розглядаючи проект церкви св. Іоанна Златоуста для Ялти, з численними декоративними деталями, що оздоблюють фасади, розумієш, що саме у цей період, ще у рамках романтизму, в архітектурі зароджувався еклектизм. У цьому проекті, дуже близькому до архітектури Преображенської церкви у Мошнах, Торічеллі менш стриманий, ніж Блор та Гунт, що його надихнули.

Преображенская церковь в Мошнагорском имении графа Воронцова.

Преображенська церква в Мошнагорском маєтку графа Воронцова.

У своєму зовнішньому вигляді палац Куріса поєднав романтичні риси англійської архітектури середньовіччя і тюдорівської доби з орієнтальними мотивами. Саме це споріднює палац Куріса з всесвітньо-відомим ансамблем Воронцовського палацу в Алупці (Південне узбережжя Криму, 1830-1848 рр., архітектори Едуард Блор та Уільям Гунт). Зубчасті завершення гранних башточок будівлі, характерні брівки над віконними прорізами, велична ніша порталу головного входу, яка дуже нагадує пештак мечеті – усі ці деталі підтверджують унікальність палацу Куріса – пам’ятки архітектури національного значення.  Аналіз стилістичних, морфологічних та композиційних особливостей будівлі палацу І. Куріса, а також порівняння його з видатними пам’ятками архітектури України та інших держав, дозволяє стверджувати, що цей палац – шедевр, який потребує негайних заходів з консервації, реставрації, реабілітації та відтворення втрачених елементів. Цей цінний об’єкт архітектурної спадщини необхідно врятувати, надати йому нового дихання життя, зробити знов корисним для людей. Палац має стати привабливим центром тяжіння у системі культурного туризму, знов постати величним взірцем втілення людських талантів, який здатний пробуджувати і виховувати в людині любов до багатої історії рідного краю, до великих досягнень мистецтва архітектури, що знайшли віддзеркалення у розкішній будівлі старовинного маєтку на Півдні України. На жаль, сьогодні палац – у жахливому стані. Внаслідок пожежі, два десятиліття тому, були втрачені дах, перекриття, деталі інтер’єрів, вікна і двері…  

Добре, що є небайдужі люди, які звернули увагу громадськості та влади до проблеми необхідності порятунку від руйнації видатної пам’ятки архітектури і історії та перспектив її використання з великою користю для багатьох людей, для майбутніх поколінь.

 


[i] Письмак Ю.О. Проблеми збереження від руйнації перлини архітектурної спадщини Півдня України – палацу І. Куріса.             / Південь України у вітчизняній історії: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 22-23 листопада 2012 р.): зб. наук. праць / ред. кол.: В.С. Дорофєєв (голов. ред.), Є.В. Клименко, А.В. Гришин та ін. – Одеса: Астропринт, 2012. – 252 с., стор. 172-175.


Сведения об авторе:

Письмак Юрий Александрович – архитектор, художник, историк архитектуры, искусствовед, преподаватель Архитектурно-художественного института ОГАСА (Одесса, Украина). Член Международной федерации по вопросам сохранения культурного наследия EUROPA NOSTRA, Международной федерации журналистов (IFJ), Национального Союза архитекторов, Национального Союза художников и Национального Союза журналистов Украины, действительный член (академик) Инженерной академии Украины, член Правления Одесской областной организации Украинского общества охраны памятников истории и культуры. Участник 94 Международных конференций, симпозиумов, семинаров, научных чтений. Автор четырёх персональных художественных выставок (1996, 1998, 2000 гг.), 127 научных и научно-методических трудов, в том числе книги «Флагодержатели Одессы» (2010). Исследует аспекты британских влияний на формирование архитектурного наследия Украины (конец XVIII – нач. XX вв.). Лауреат Международных и Всеукраинских конкурсов, обладатель Гран-при областного конкурса изобразительного искусства (1984). Награжден: Золотой медалью «За выдающийся вклад в развитие науки» (2012),  Золотой медалью украинской журналистики (2013), Нагрудным знаком и почетным званием «Слава и Честь Украины» Ассоциации работников культуры и искусств Украины (2008), знаком Председателя Одесской облгосадминистрации «25 лет героического подвига» (2011), Почетной Грамотой Одесской облгосадминистрации (1999), Грамотой Министерства образования и науки Украины (2008), Нагрудным знаком «Участник ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС» (1991). Художественные произведения и архитектурная графика Ю.А. Письмака хранятся: в Одесском историко-краеведческом музее, Государственном историческом музее (Москва), Алупкинском дворцово-парковом музее-заповеднике, в коллекциях организаций и граждан Великобритании, Германии, США, России, Латвии, Азербайджана, Филиппин.

 

 

 

 

 

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>